Усі знають, що сопілка повинна бути маленька і звучати, наче пташка чи струмок, пробуджуючи весняні асоціації. Та коли сопілок цілий оркестр, виникає потреба у інструментах більш низького діапазону. Сопілка-бас, сопілка-контрабас – і звучить дивно, і уявити важко. Між тим така сопілка вже років сорок стоїть на озброєнні народного оркестру сопілкарів «Фольклор», що діє на Кам’янець-Подільському учбово-виробничому підприємстві Українського Товариства Сліпих. Створена за конструкцією Бориса Гулашевського майстром Петром Цинкаловим, ця сопілка має 2 м 95 см завдовжки і основу 20 см у діаметрі (для її виточування колись довелося сконструювати спеціальний чотириметровий токарний верстат). «Сопить» вона у діапазоні від «ля» контроктави до «соль» великої октави, що на момент виготовлення вважалося неможливим для інструментів такого типу. Додамо, що у найбільшої в Україні (а скоріш за все, і у світі) сопілки є не менш унікальна сестричка 2 м 60 см на зріст. До речі, а чому б не оголосити конкурс на найкращі власні імена для цих шедеврів?
